трошки мотанок….

З цього почався мій блог більше року тому. Два роки я не робила ляльок, цікаво шо між останьої і попередньої різниця тільки 2 роки, а час той самий. обидві народились в кінці листопада. Знаєте ці ляльки для мене були до цього року важкою ношею частков, так ставалось, шо всі окму дарувались, йшли з мого життя) але цей рік показав шо це просто велика випадковість, деякі не зникали, деякі знові відновились контакти. Дійсно як вишиття, то нитка зникає, то знову зявляється…але вона постійно тягнеться. чого зараз? та бо часи тривожні..і хочеться хоч трошки відволіктись…

“чому лялька мотанка?

Я вірю, що через улюблену справу людина наближається до Бога… Він наче осяює її при творчості. Думаю, я не виняток. Лялька-мотанка стала для мене тим, що називають віддушиною… Після тяжких буденних клопотів, коли я, врешті, беру до рук голку з ниткою, мене осінюють дивні емоції – наче вшиваю не лише різнокольорові нитки, але й свою душу. Дбайливо залишаю тонкі цівки душі на власних ляльках-мотанках.
Насправді всі вони – мої приводи для радощів. Кожна має ім’я та історію… Кожна пов’язана з певним періодом мого життя.
Щоразу створюючи нову ляльку, я думаю про людину, для якої її роблю. Намагаюсь передати тепло, радість та любов.

Лялька мотанка не має обличчя, а має хрест, символ терпіння і одночасно радості. Лялька без обличчя не мо нести чогось лихого.
Я вшиваю не лише нитки й часточку душі – я вшиваю посмішки та спокій, усі найкращі людські побажання, адже хочу, аби мій вибір не лише прикрашав чийсь дім, але й захищав мешканців від злого, дарував радість.
Я знаю, що через мій талант до мене щоразу приходить Бог. Він запалює люльку (“Тільки тссс! Не кажи нікому” – Завжди попереджує Він!) та розповідає: знаєш, коли людина щось творить, то в її серці з’являється отвір. З неба в цей отвір вливається світло. Багато світла. З ниткою і голкою крізь полотно проходить багато чого, немов сапер, що повинен пройти крізь душі і не зачепити, не завдати болю жодній, провівши повз них тільки… любов

І всі вони різні, кожна з своїм характером, відповідним до господаря, одна сумна, інша весела і тягнеться до танку інша тривожна а ше є любляча мама… всі різні. Їх об’єднують руки творця , всі вони створені з ниток і полотна, які їх насправді об’єднують отими невидими нитками , так само наші життя, переплітаються як нитки на хресті у ляльки.”
і дякую тим людям як нитки пройшли крізь мене) дехто з голкою,дехто з гудзом,а дехто мережкою))))

наменша і найперша

друга, краля))) любить вна покрасуватись)) як казали люди живе у Римі

віночок

живе в Австралії) шилась швидко,по ночах)

мокрина,перша лялька з іменем. мокрина, бо дуже важко вишивалась, швидше емоційно) вишивалась довго 9 місців майже, особливість шо найкраще йшла вишивка в різних монатирях

елемент вишивки

Лада, дитьо не знаю як назвати)Лада, теж цікава, друга іменна. чим цікава, дитиною, повністю ручною роботою… оскільки елеметарно підігнути шось машика відмовлялась… ще до її особливостей, чомусь раптом вона вийшла в мене з колоритом Східної України (Полтавщина, Чернігівщина) а ше по секрету скажу, голову моталось на пяну голову))) шо досить символічно. чесно до сих пір дивуюсь тій ляльці….я просто знала шо маю її вишити